121 лютого – Міжнародний день рідної мови, а сьогодні, 20 лютого 2015 року, в актовому залі Сквирського ліцею на святкову лінійку зібралися учні 5-11 класів. На початку пролунала «Пісня солов’їна» у виконанні учнів 10 класу, а далі в супроводі слайдів із чудовими пейзажами прозвучали схвильовано вимовлені слова:

Із пуп’янка долонь вихоплюється слово.
Беззвучне і гучне, з роси, води й сльози.
Молись за нас, молись Пречиста Діво Мово,
Народжена з хлібів і щедрої лози.

З вуст ведучих лунали слова замилування рідною мовою, її мелодійністю та багатством. Про красу рідної мови розповідала сценка «В купе поїзда». Четверо десятикласників (англієць, італієць, німець, українець) по черзі вихваляють рідні мови, та жоден із них не показує, які виражальні можливості вони мають. А українець не тільки зумів прочитати ціле оповідання, усі слова якого починаються літерою «п», а й скласти вірш.

Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток – срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє,
Сад солодкий спокій снить,
Сонно сиплються сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки –
Спить самотній сад.

Захід закінчився чудовим відео, на кадрах якого показано наші звичаї, обряди, прекрасні пейзажі, що супроводжуються висловами відомих людей про українську мову та закликами берегти її.

Автор публікації: Кочина В.С.

2 3

Перший поцілунок (оповідання, у якому всі слова починаються літерою “п”)

Популярному перемишльському поету Павлові Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: “Приїздіть, Павле Петровичу, — писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, — погостюєте, повеселитеся”. Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони — приятелі Паскевичів… Посадили Павла Петровича поряд панночки — премилої Поліпи Полікарпівни. Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку. Прийшла пора — попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пива, принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятися Підгорецьким парком, помилуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмілілому поету. Походили, погуляли … Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши парком, пара присіла під пророслим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувсь перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поету приймакувати”.