8 травня 2014 року в початкових класах НВК “Сквирський ліцей – ЗОШ І-ІІ ступенів” пройшли уроки мужності “Микола Ольшевський – навіки в наших серцях”. Затамувавши подих, учні слухали розповіді про героя  й уявляли його мужнім та сміливим. Після уроку вони поклали квіти до пам’ятника Миколи Ольшевського та вшанували пам’ять про нього хвилиною мовчання.

Микола Михайлович Ольшевський народився в липні 1920 року на околиці м. Сквири в родині селянина (мати Євдокія Митрофанівна, батько Михайло Васильович). Нелегким було тоді життя. В сім’ї Ольшевських було троє дітей, але сестри Галя і Марія померли від хвороб. У 1929 році Микола поступив у Сквирську школу №1, яку закінчив у 1939 році. Після закінчення школи працював у колгоспі, в цьому ж році поступив в Ленінградське танкове училище і став курсантом. Перед самою війною навесні 1941 року приїжджав у Сквиру на кілька днів на похорони батька.

У перший день Великої Вітчизняної війни М. Ольшевський уже був на полі бою, а на третій день був поранений. Брав участь у обороні Ленінграда, Сталінграда, у грандіозній танковій битві на Курській дузі, у визволенні Білорусії та Прибалтики, де і звершив свій подвиг. У червні 1944 року 11 гвардійська армія у складі ІІІ Білоруського фронту вела жорстокі бої за визволення Орші. 2-ий танковий корпус одержав завдання: перерізати залізничну лінію Орша-Лепель і перехопити Мінську магістраль. 26-ий танковий батальйон, в складі якого діяв екіпаж молодшого лейтенанта М. Ольшевського, підійшов до села Киселі і тут був зупинений вогнем противника. Командир батальйону наказав екіпажеві Ольшевського провести розвідку боєм і вияснити обстановку. Танк Ольшевського на великій швидкості пішов уперед. У цьому бою екіпаж «сміливих», крім 2 „тигрів» і самохідної установки, знищив близько 200 автомашин, 2 гармати, 13 повозок і захопив у полон 35 гітлерівців. Дорога батальйону була розчищена. Своїм героїчним подвигом екіпаж Ольшевського забезпечив виконання завдання не лише батальйону, а й усій бригаді. І таких подвигів було кілька. На його бойовому рахунку сотні знищених гітлерівців, 5 ворожих танків, більше 20 гармат, близько 70 бойових машин. Він визволяв Оршу, Мінськ. А в одному з жорстоких боїв на землі Литви біля Вільнюса командир відважного екіпажу був смертельно поранений. У цей час підоспіли його товариші, витягли з танка, він був весь обгорілий і по дорозі до госпіталю помер 21 серпня 1944 року.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 березня 1945 року Миколі Михайловичу Ольшевському посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Поховано його у Вільнюсі на Антокольському військовому кладовищі. У листі до матері Героя Євдокії Митрофанівни Ольшевської гвардії полковники Шанін і Гетьман з військової частини писали: «Шановна Євдокія Митрофанівна! Ми пишаємось вашим сином, що удостоєний за свої безсмертні подвиги високого звання Героя Радянського Союзу. Він був грозою для німців, улюбленцем нашої частини, тихий і скромний, він перетворювався у бою у невловимого месника, нехтуючи своїм життям, він у нерівних поєдинках виходив переможцем».

Свято бережуть ім’я Героя сквиряни. У місті його іменем названо вулицю. У 1968 році постановою Ради Міністрів України №21 від 16 січня Сквирській середній школі №1, де вчився Герой, присвоєно ім’я М.М. Ольшевського. З того часу 16 січня у цій школі стало Днем пам’яті Героя, кожен клас змагався за одержання приза М. Ольшевського. У серпні 1976 року біля Сквирської середньої школи №1 було відкрито пам’ятник М. Ольшевському (бюст пам’ятника зробив колишній випускник школи, скульптор К.В. Діденко).

У музеї історії школи є збірник «М.М.Ольшевський у спогадах сучасників», випущений до 20-річчя з дня присвоєння школі №1 імені М.Ольшевського у 1988 році. У ньому зібрані спогади однокласників, учителів, рідних про героя, його дитячі та юнацькі роки. Вони ще повніше розкривають образ цієї людини, яка в роки війни звершила подвиг.